Стаття на тему клонування

Мисливий Олександр

Клонування : панацея чи аморальність?

Більшість релігій світу розповідають про те, як було створено людину. Для них спільним є те, що людину створив Бог за подобою своєю. Бог є Творець всього сущого, рослинного та тваринного світу, але здається те особливе створіння його – людина – сама на порозі створення живих істот. Тепер черга дійшла самих людей...

Колись, окрім вузького кола біологів, ідея клонування вищих живих істот інтригувала хіба що любителів наукової фантастики. Проте клонування у сучасному сенсі слова стало можливим з розвитком генетики. Непосвячені в тонкощі цієї науки звичайні люди мало цікавилася успіхами вчених-генетиків, які ще в 1960–1970-х роках намагалися клонувати риб, мишей та ропух.

Перша клонована тварина – миша – з’явилася в 1981 році. Але в неї був заслабкий імунітет, аномальні гени, і вона швидко „відкинула лапки”. Найзнаменитіший клон – вівця Доллі народилася в 1996 році. Але в 2003 році овечка померла від захворювання легень, яке зазвичай буває в немолодих овець.Зазвичай вівці живуть років дванадцять, а Доллі прожила шість і померла від характерного для старих овець запалення легенів. Її організм вдвічі швидше зносився, відмовили усі органи, а її органи розклалися за добу.

В Німеччині з’явились цілі стада так званих хімізинових корів та овець. В їхні клітини був доданий ген, який відповідає за наявність білка хімізина в молоці. З такого продукту одразу роблять сир, оминаючи дорогий етап переробки. То ж, спокуса використати нові біотехнології заради певних комерційних цілей буде і надалі зростати.

Тим часом у політичних, наукових колах і у засобах масової інформації ведуться активні дебати про необхідність клонування людини і супутні проблеми, які при цьому можуть виникнути.

Види клонування

Репродуктивне клонування є штучним відтворенням у лабораторних умовах генетично точної копії будь-якої живої істоти. Ягня Доллі є прикладом саме такого клонування великої тварини. У багатьох країнах світу репродуктивне клонування людини із метою одержання дітей-клонів забороняється законом.

Серед основних аргументів репродуктивного клонування людини висувають появу можливості для бездітних пар мати власних дітей, збереження особливого генетичного матеріалу, забезпечення наукових цілей (боротьба з хворобами, трансплантація органів, піддослідний матеріал).

Терапевтичне клонування є тим самим, що й репродуктивне клонування, але з обмеженим до 14 днів терміном росту ембріона. Терапевтичним таке клонування називають лише тому, що протягом перших 14 днів формуються ембріональні клітини, здатні надалі перетворюватися на специфічні тканинні клітини окремих органів - серця, нирок, печінки, підшлункової залози та ін. - і використовуватися у медицині для терапії багатьох захворювань. Такі клітини майбутніх органів називаються „ембріональними стовбурними клітинами”. У багатьох країнах ученим дозволяється застосовувати терапевтичне клонування і проводити досліди на стовбурних клітинах у медичних цілях.

А як щодо моралі та етики?

Окрім того, репродуктивне клонування людини викликає серйозні заперечення з етичної точки зору, і в багатьох країнах світу клонування є принципово забороненим. Чимало дослідників відзначають, що навіть прості маніпуляції із яйцеклітинами, такі, як штучне запліднення, спроможні завдати шкоди роботі генів.

Клонування є одним з найбільш дискусійних в різних колах, зокрема і політичних. Зокрема, США заборонили проводити дослідження та експерименти, які стосуються репродуктивного клонування людини.
Зокрема, в січні цього року Президент країни Джордж Буш рішуче висловився проти клонування людських ембріонів: „В міру того, як ми відкриваємо багатообіцяючі напрямки для досліджень, ми зобов’язані також гарантувати, щоб з життям поводились з гідністю, яку вона заслуговує, – такі були слова Джорджа Буша в його щорічному посланні „ Про положення країни. Нижня палата американського парламенту прийняла законопроект, який передбачає тюремне ув’язнення до десяти років за подібні дослідження.

Клонування людини руйнує людську гідність, вважає Папа Римський Бенедикт XVI. У своїх посланнях Понтифік негативно висловлюється щодо використання ембріональних стволових клітин та клонування людини.

З іншого боку, ті наковці, які не проти того, аби людство отримало перших клонованих людей, кажуть, що церква як завжди консервативна. Церква у свій час була проти антизаплідних засобів, запліднення у пробірці, пересадження серця, кажуть вони, і якщо дублювання ролі Бога при клонуванні людини може мати погані наслідки, критики мають точно визначити, що вони мають на увазі.

Одна з ідей прихильників клонування полягає в тому, що можна відтворити чи оживити генотип найзнаменитіших людей нашої епохи. І не лише нашої – лунали думки, що є не менші шанси бути поверненими до життя у середньовічних королів чи єгипетських фараонів.

Більшість релігій світу вважають, що під час входження сперматозоїда до яйцеклітини Бог дає душу майбутній людині. Але ж під час клонування сперматозоїди не беруть участі, тому постає питання, ким може бути така людина, навіть якщо зовні буде цілком звичайною та здоровою фізично? Чи буде мати душу?
На жаль, поки навіть світова наука не має однієї точки зору, що таке душа, чи міститься вона в ДНК і у якому вигляді.

Незважаючи на величезну кількість проблем, які супроводжують клонування, низка спеціалістів в галузі біотехнологій та компаній не залишають спроб клонувати людину.
Наприкінці 2002 року компанія "Clonaid" зробила сенсаційну заяву про народження клонованої дитини. Потім почали з’являтись все нові повідомлення про клонованих дітей. Представники цієї компанії запевняють, що мають не одного клонованого дитинча, що всі живі та почувають себе добре. Ось лише тільки жодного разу біотехнологи не показали своїх творінь світу, тому й віри нема таким „творцям”.

Схожа ситуація виникла в Південній Кореї, де один з найвідоміших науковців Хван У Сок підробив результати своїх досліджень, заявивши, що його експеримент з клонування людини вдався. Довелося йому публічно вибачатися перед корейським народом за такі непевні дослідження.

Що каже закон?

В 1997 році ЮНЕСКО прийняла Загальну декларацію, яка забороняє клонування людини та передбачає суворий контроль держави над усіма дослідженнями в цьому напрямі. Ті або інші форми заборони клонування застосовують Німеччина, Іспанія, Данія, Великобританія, Італія, Франція, Швеція, Нідерланди, Бельгія, а також Японія, Австралія та інші країни.

Близько 27 країн Європи підписали „Додатковий протокол про заборону клонування людини до Конвенції Ради Європи „Про права людини та біомедицину” 1997 року.
У преамбулі Додаткового протоколу відзначається, що “інструменталізація людських істот шляхом навмисного створення генетично ідентичних людських істот є несумісною із гідністю людини і, таким чином, становить зловживання біологією та медициною”.
Проте, Додатковий протокол не розрізняв репродуктивне та терапевтичне клонування. Тому у підписаній у 2000 році у Ніцці Хартії Європейського Союзу про основні права встановлюється заборона лише на репродуктивне клонування, а терапевтичне клонування не забороняється.

Клонування в Україні

Україна також приєдналася до „Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та людської гідності щодо застосування біології та медицини”.

В 2004 р. Верховна Рада України прийняла Закон „Про заборону репродуктивного клонування людини”. Законом забороняється репродуктивне клонування людини в Україні, виходячи з принципів поваги до людини, до її прав та свобод та враховуючи недостатню обізнаність з біологічними та соціальними наслідками клонування людини.

Клонування людини, за Законом, - це „створення людини, яка генетично ідентична іншій чи померлій людині, шляхом перенесення в залишену без ядра жіночу статеву клітину ядра соматичної клітини людини”. Також Закон забороняє ввезення на територію України та вивезення клонованих ембріонів людини та передбачає кримінальну відповідальність за подібні правопорушення.

Інше питання – чи хтось займається клонуванням в Україні?

Важко щось сказати про незаконні дії в цій сфері, адже немає достеменних даних, все-таки клонування передбачає наявність необхідної бази, як технічної, так і людських ресурсів. Щоб прояснити ситуацію з клонуванням в Україні, ми попросили академіка АМН України Геннадія Бутенка: „Дослідження в області терапевтичного клонування можна проводити і в Україні можна проводити і в Україні. Проблема лише в нестачі ресурсів, а розумні голови та руки в нас є. Окрім того, купівля техніки та реактивів гальмується бюрократичними процедурами, великими податками, - каже пан Бутенко. - Ну і звичайно зарплатня наших науковців та дослідників далеко не дотягує до європейських зразків. Так що в Україні це робити важко, але за належних умов цілком можливо.”

Видається що світ, принаймні ЄС та США, визначили для себе, що є „добром” і що „злом” в клонуванні. Ця галузь безумовно є перспективною біотехнологією, і як у випадку з ядерною енергією, силу творіння можна використати як на благо, так і не зовсім...
Будемо сподіватись на розум наших та іноземних науковців, і мабуть... на серця цих людей, бо якось не солодко стає від думки про замовлених ефбеерами цього світу досконалих бездуховних солдатів.